Я вам не технологія
Примітка редакції. Коли машини стали електричними, автомеханіки залишились автомеханіками. А коли технології дійшли до армії…
Сучасну війну легко описувати переліком технологій. Дрони всіх можливих типів, супутникова розвідка, штучний інтелект, цифрові системи управління, засоби радіоелектронної боротьби, високоточна зброя, автоматизовані сенсори.
Щодня ви бачите сотні тисяч російських смертей, компактно показані очима FPV. Мабуть, ніхто з нас і не задумувався, що це якийсь поцілунок ворожого бійця дроном, з якого ми визираємо під час перегляду. Із розширенням технологій смерть стала більш деталізованим товаром. І вона продається дуже добре.
Складається враження, що поле бою поступово перетворюється на простір, у якому людина лише натискає кнопку. Все важливе роблять алгоритми й машини. Тепер глядачеві подавай новий контент, старий йому швидко набридає. У своїй стрічці стрім FPV-шника він бачить щодня.
Та що тут казати про простих людей. На жаль, так само стріми операторів FPV надто розніжили офіцерів на КП та чиновників у затишних кабінетах Міністерства оборони.
А ви думали, звідки у Міноборони чудові ідеї, що солдат має фільмувати вбивство ворога? Вони стрімів надивились. Там, де інші шукають тонку провокацію проти армії, я звик спочатку перевірити людську тупість. Так, вони тупі. У дрона камера вбудована, у солдата — ні. Проте відео треба від обох.
Утім, повернемось до наших баранів (буквально) іншим разом. Реальний розвиток сучасної війни показує протилежне від сай-фай уявлень зі сторони. Чим більше на полі бою технологій, тим складнішим стає завдання окремого військовослужбовця.
Він має не просто володіти зброєю або виконувати вивчену послідовність команд. Боєць повинен розуміти середовище, бачити зміни, швидко оцінювати загрозу, відрізняти тимчасову тактичну моду від нового принципу ведення війни й ухвалювати рішення в умовах, коли зв’язок, накази та вихідні дані можуть застаріти за кілька хвилин.
Колись піхота або ходила і стріляла, або сиділа і стріляла. Зараз піхота вміє хоча б мінімально користуватись окопним РЕБом, пальнути з дробовика у дрон (не тільки ворожий, звісно), багато чому вона навчилась.
Так, це та сама піхота, до якої звикла будь-яка війна. Змінюється лише список навичок.
Якщо солдат Тарас навчився вмикати і вимикати той міні-РЕБ на машині, щось він забуде. Напевно, йому вже не знадобляться навички штикового бою, якщо вони звідкись узялись. Щось потрібне залишається, щось — навпаки.
Коли я був у піхоті, спочатку ми майже не копали. Тоді було модно казати, що «козаки не копають». Насправді це актуально до перших дурнуватих утрат серед зазначених «козаків», а потім усі закопуються вже по-правильному.
Згодом узявся за безпілотники. І, знаєте, працювати руками по землі доводиться не те щоб менш інтенсивно. Все-таки після війни було б непогано вижити, а для цього потрібно мінімізувати свою присутність як на долоні у ворога навпроти. Хто лінується копати, того потім закопують. І щось у такій ситуації мені не дуже подобаються розповіді деяких діячів про сучасну війну як суцільний кіберпанк.
Технологічна війна? Скажіть, а лопата входить до цих технологій?
У таких умовах армія не може існувати лише завдяки правильним технологіям. Або правильним наказам, які спускаються згори від людей, які на війні ніколи не були, але сміють «нарізати» по ній певні завдання. Жодна технологія швидкого (або, за іншим критерієм, суперзакритого зв’язку) не забезпечить вам адекватне рішення від командування. Бо там сиділи, сидять і сидітимуть живі люди.
Поки інформація пройде від підрозділу через кілька рівнів командування, буде опрацьована, затверджена й повернеться назад, ситуація може змінитися. Найшвидшим сенсором армії стає військовослужбовець, який першим побачив нову загрозу або знайшов спосіб обійти її.
Якщо командування помиляється, загинути можеш ти. Не командування. Звідси потреба у постійній адаптації. Дякую сучасному світу за те, що у нас є Starlink. Шкода, що нормальні людські кадри нам ніякий Ілон Маск не надішле, бо в нього самого стільки немає.
Коли машини стали електричними, автомеханіки залишились автомеханіками. А коли технології дійшли до армії… Солдат залишився солдатом.