Чеський подарунок Україні
Примітка редакції. Чехія вже у ЄС та має поклади літію, проте чинить опір Брюсселю через них. Україна ще не в ЄС, але літію у нас вистачає. Підемо протоптаною стежкою.
Йозеф Фасман був іще хлопчиком, коли сніговик, якого він зліпив у цьому маленькому північно-західному містечку, відкрив йому очі на темний бік вугільного видобутку.
«Він був увесь гарний і білий, а наступного дня став чорним», — каже 49-річний чоловік.
Так само почувались більшість людей навколо. Циновець — містечко на 100 жителів поблизу німецького кордону в Устецькому краї. Там люди виростали зі спогадами, пов’язаними з вугільною промисловістю. Це була галузь, що становила основу економіки колишньої Чехословаччини, коли держава-сателіт СРСР стрімко індустріалізувалася в повоєнний період.
Пік вугільного видобутку в регіоні припав на період між 1940-ми та 1960-ми роками. Тоді в регіоні діяло від 70 до 80 шахт. Далі зіграли такі фактори, як падіння прибутковості, усвідомлення ризиків гірничодобувної галузі для здоров’я та довкілля, а також крах соціалістичної економіки Чехословаччини. Все це зрештою призвело до закриття останньої шахти в регіоні. Вона зачинила свої двері ще 1993 року.
Три десятиліття по тому жителі Циновця знову опинилися в полоні історії: гірничі компанії прагнуть відновити видобуток — тепер не олова й вольфраму, а літію.
Geomet, державно-приватне підприємство за підтримки Європейського Союзу, наразі керує запланованим літієвим проєктом у Циновці вартістю 1,94 мільярда доларів.
Літій — один із критично важливих видів сировини, який ЄС терміново потребує для живлення електромобілів та інших «зелених» технологій. Він також має ключове значення для нарощування обороноздатності блоку на тлі російської агресії, адже є важливим компонентом для виробництва такого обладнання, як дрони й ракети. За даними Міжнародної літієвої асоціації, глобальний попит на «білий метал» може потроїтися до 2040 року.
На відміну від інших критично важливих мінералів, яких на континенті не знайти, ситуація з літієм краща. За попередніми оцінками, Європа має 5% нерозвіданих запасів літію у світі. Циновець містить 3% глобальних запасів. Такі дані наводить Чеська геологічна служба.
Втім, наразі блок імпортує майже 100% очищеного «білого металу», який йому потрібен, головним чином із Чилі, Швейцарії, Аргентини, США та Китаю.
Щоб зміцнити свої позиції, ЄС торік ухвалив Закон про критичну сировину. Цей документ покликаний стимулювати виробництво 34 видів сировини, що вважаються незамінними для «зеленої» і цифрової трансформації. Законодавство встановлює мету для блоку: щонайменше 10% своєї критичної сировини отримувати з локального видобутку.
Цей розворот набув нагальності після того, як ЄС фактично став побічною жертвою торговельної війни між США та Китаєм. Звісно, геополітичні міркування мало впливають на жителів, які вважали, що назавжди залишили позаду свої шахтарські часи.
«Дивно, що в той час, як уся країна переходить до сфери послуг, тут, в Устецькому краї, ми переходимо від однієї шахти до іншої», — каже Їржі Кашпар, мер Дубі, найбільшого міста в регіоні, де розташований Циновець.
Хоча виробництво й надалі має важливе значення в Чеській Республіці, сектор послуг нині становить приблизно 60% економіки. Устецький край також змінився: тридцять років без видобутку дали змогу території стати місцем призначення для любителів природи та відвідувачів курортів — джерелом доходів, яке, за словами місцевих жителів, нові шахти поставлять під загрозу.
Geomet запропонував компенсацію від 22 до 27 мільйонів чеських крон (909 700–1,1 мільйона євро), що приблизно дорівнює десятій частині річного бюджету муніципалітету. Проте, на думку Кашпара та багатьох інших жителів, цього замало, аби компенсувати екологічну шкоду та ризики для важко здобутої репутації регіону як курортної місцевості.
«Цього недостатньо, щоб компенсувати те, що тут могло би бути, — зазначає Кашпар. — Ми повинні бути більш екологічними, але ще одна шахта цього не означає».
До того ж місцеві підкреслюють, що твердження про те, що нова шахта значно поліпшить зайнятість, є безпідставними з однієї простої причини: шахтарів більше немає. Справді, у всій країні залишилося лише три діючі буровугільні шахти, тоді як остання кам’яновугільна на кордоні з Польщею має закритися наступного року.
І, що не менш важливо, очікувано, що літієва шахта працюватиме приблизно лише 25 років — значно коротше, ніж вугільні, — тож навряд чи створить довгострокове економічне майбутнє для регіону.
Уперше жителі Циновця почули про проєкт літієвої шахти у 2010-х, коли European Metals Holdings (EMH), котирувана в Австралії та Великій Британії компанія з розвідки та розвитку родовищ, отримала права на розвідку території. Завдяки масштабній програмі буріння фірма склала карту типу літію, що міститься в підземному родовищі. Потім попереднє техніко-економічне обґрунтування, спрямоване на оцінку потенційної життєздатності проєкту, містило висновок, що родовище є «перспективним».
Шахта потрапила у всеукраїнські заголовки 2019 року, коли тодішній прем’єр-міністр Андрей Бабіш, правопопуліст, попередив, що іноземна компанія намагається експлуатувати місцеві ресурси Чеської Республіки.
Однак за рік енергетична компанія ČEZ Group, що належить державі, об’єдналася з EMH, отримавши 51% у проєкті в Циновці. На своєму сайті EMH описує це підприємство як спробу зробити Чеську Республіку першою країною ЄС, що матиме весь ланцюг створення вартості для виробництва акумуляторів, які використовують в електромобілях.
2023 року Європейський банк реконструкції та розвитку, публічний інвестбанк, оголосив, що вкладе 6 мільйонів євро в проєкт, назвавши його ключовим для побудови «сильної, стійкої європейської ланки постачання акумуляторів для електромобілів, щоб підтримати стрімкий перехід Європи до електромобілів».
Європейська комісія раніше цього року визначила чеське родовище як один із 60 «стратегічних проєктів», що мають право на пришвидшені дозволи. Втім, залишається незрозумілим, чи дасть Бабіш — який, схоже, повертається до влади після чотирьох років в опозиції — «зелене світло» проєкту в Циновці.
Партія Бабіша перемогла на парламентських виборах у Чехії в жовтні, але під час його кампанії майже не було згадано про Циновець. Повторне призначення Бабіша прем’єр-міністром також залежить від розв’язання конфліктів інтересів, пов’язаних із його приватним бізнесом.
Окрім невизначеної політичної підтримки, ще одним чинником, що загрожує життєздатності проєкту, є ціна на літій, яка за останні три роки обвалилася, зробивши економіку видобутку значно менш привабливою сьогодні, ніж тоді, коли проєкт задумували на початку 2010-х.
Оскільки ціни на літій від 2022 року стабільно знижуються — на тлі спаду попиту в Китаї та надлишку пропозиції, — кілька шахт в Австралії та США призупинили роботу.
Найбільша проблема, кажуть місцеві в Циновці, полягає в тому, що гірничі компанії тримали громаду в невіданні, навіть попри те, що роботи можуть розпочатися вже 2027 року.
Geomet досі не надала остаточного техніко-економічного обґрунтування, яке дало б жителям надійні дані про загальне споживання води шахтою та обсяг стічних вод, які, ймовірно, генеруватиме видобуток, кажуть місцеві.
«Нам потрібні експертні дослідження стосовно забруднення повітря, води та шуму», — зазначив мер Кашпар, зауваживши, що люди в Циновці з власного досвіду знають: видобуток — це брудний бізнес.
Вода, наприклад, досі має сліди колишнього видобутку — з високими концентраціями кадмію, миш’яку і важких металів. Тож нове буріння може вивільнити їх, що, за словами місцевих, призведе до подальшого забруднення підземних вод.
«Без цих документів ми не можемо належним чином оцінити ризики та наслідки», — попередила Каміла Вітек Деринкова, голова об’єднання Cinvald, місцевої активістської групи, яка веде кампанію опору проти проєкту літієвої шахти.
Geomet відмахнулася від цих занепокоєнь, заявивши, що планує подати звіт з оцінки впливу на довкілля до кінця року. У компанії також запевнили, що підтримують тісний контакт із місцевою громадою.
«Кожні кілька тижнів працює приймальня Geomet в містах і селах, розташованих найближче до шахти… Ми туди приходимо, щоб інформувати про поточний стан проєкту та почути безпосередньо представників громади», — зазначив у коментарі для The Parliament речник ČEZ Роман Газдік.
Geomet давно стверджує, що шахта матиме мінімальний вплив на довкілля.
«У будь-якому разі проєкт має бути екологічно дружнім. Адже замовники видобутого літію не підтримуватимуть проєкт, який не матиме позитивного впливу на довкілля та місцеві громади», — переконує Газдік.
Втім значна частина запропонованої ділянки шахти розміщена в межах Natura 2000 — мережі територій, що перебувають під охороною в ЄС, — що потенційно ставить екологічні зобов’язання та промислові амбіції на траєкторію зіткнення.
За підрахунками Cinvald, запланована шахта споживатиме 540 ГВт·год електроенергії та приблизно 17 мільйонів літрів дизпального щороку для транспорту й гірничої техніки.
Активістка Вітек Деринкова сподівається, що голоси місцевих жителів не проігнорують.
Проте Каміла Свободова, дослідниця постгірничих перехідних періодів з Австралійського університету Квінсленда, стверджує, що гірничі компанії якраз грішать зведенням комунікації до мінімуму.
«Усі знають, що людей слід залучати до ухвалення рішень, але цього не відбувається ніде», — каже Свободова, яка десять років вивчала соціальні наслідки життя поряд із шахтами. За її словами, гірничі фірми «мінімізують спілкування з людьми, тому що люди скаржаться».
Жителі Циновця тепер придивляються, як спільноти в інших місцях розгортають опір, аби відлякати гірничі компанії від початку робіт.
Оскільки ЄС у пошуку видобутку на європейському континенті, він визначив стратегічні ділянки за межами блоку. Однією з найбільших є запланована літієва шахта Ядар — нині родовище між Сербією та Боснією, яке, за словами експертів, може давати достатньо літію, щоб задовольнити 25% попиту блоку.
Однак 2021 року спалахнули масові протести проти проєкту, який очолював британсько-австралійський гірничий гігант Rio Tinto. Уряд Сербії зрештою відкликав ліцензію компанії на видобуток, тимчасово поставивши проєкт на паузу. Потім, у липні 2024 року, Конституційний суд Сербії скасував рішення уряду про зупинку проєкту.
За кілька днів імпровізована делегація ЄС, до складу якої входили колишній канцлер Німеччини Олаф Шольц і єврокомісар із питань торгівлі Марош Шефчович, прилетіла до Белграда, щоб підписати меморандум про взаєморозуміння між блоком і Сербією — покликаний забезпечити «стратегічне партнерство» щодо сталих сировинних матеріалів, ланцюгів постачання акумуляторів та електромобілів.
Десятки тисяч сербів знову вийшли на вулиці в серпні, протестуючи проти запланованої шахти, причому багато демонстрантів звинуватили Брюссель у «зеленому колоніалізмі» в його прагненні забезпечити критичні мінерали.
Для Ніни Джуканович, дослідниці Оксфордського університету та активістки екологічної ГО Bankwatch, спротив видобутку літію — неминуча відповідь на те, що вона називає політикою «екстрактивізму» під прапором «зеленої» трансформації ЄС.
Раніше цього місяця Rio Tinto на невизначений строк призупинила роботи над проєктом, посилаючись на труднощі з отриманням дозволів від сербського уряду. Тим часом жителі Циновця уважно стежать за ситуацією в Сербії.
«Природа, ландшафт біорізноманіття, охорона здоров’я та наші домівки можуть стати жертвою геополітичних інтересів і політичних скорочень, — каже Вітек Деринкова. — Ми хочемо більшого».