Не обмінним курсом єдиним: що відбувається з російським рублем?
Останнім часом ми бачимо заголовки стосовно того, що російська економіка почала відновлюватись після першого шоку і не так погано себе почуває, як могло здатись на перший погляд. Окремі видання навіть вказують, що рубль має одну з найкращих позицій після такого «відскоку». Звісно, це викликає певні сумніви щодо ефективності запроваджених санкцій, але сьогодні ми розберемося, що насправді відбувається з обмінним курсом.
Так-так-так, я вже чую, як у мене летять озлоблені коментарі, чашки чаю і капці диванних експертів – мовляв, начитався російського і пише незрозуміло що. Однак насправді достатньо трохи знати англійську мову і мати Ґуґл – дивина яка! – аби побачити, що цей дискурс насправді дуже активний і в західній пресі. Контекст питання (чи дійсно санкції ефективні, чи ні) хвилює наших союзників та партнерів не менше, ніж нас. І тому це не стільки погляд на те, що нам намагається показати росія, скільки пояснення того, чому ми і всі адекватні люди їм не віримо.
Коли розпочинається дискусія стосовно економіки певної країни задля оцінки її стану, більшість обирає базові макроекономічні показники, такі як ВВП, курс національної валюти, обсяги золотовалютних резервів, зовнішній борг тощо. Незважаючи на поширену думку, ці показники будуть корисні лише за системного підходу до аналізу – або якщо ви хочете погратися в економіку часів Кейнса, і то він також не був би в захваті від ваших спроб.
Більшість макроекономічних прогнозів роблять, використовуючи агреговані показники з відкритих джерел, адже мета – виявити системні зміни економічної діяльності не просто груп суб’єктів господарської діяльності, а цілих секторів та галузей економіки. Тому коректний вибір інструментарію, а в нашому випадку – макроекономічних показників, украй важливий. І ми хочемо пояснити, чому обмінний курс зараз не покаже реального стану справ в економіці рф.
OFFTOP: Нещодавно бачив у російському інфопросторі таке порівняння: обсяг зовнішнього боргу на одну особу країн світу та їхній статус відносин з рф. Основний наратив – подивіться на «недружні» західні країни та їхні борги; не можуть себе нагодувати, а лізуть у справи росії. Це приклад чистого популізму і пропаганди. Росіяни зі своїм бажанням «всєх пабєдіть і всєх абагнать» часто забувають, що в адекватній міжнародній економіці борг – не завжди поганий показник. Якщо вам не довіряють і не вірять у ваш успіх, хіба вам позичатимуть гроші? Тому ці крики з кінця 1990-х про «А ви віділі борг США?!» продовжують працювати на російську аудиторію, але аж ніяк не мають збивати з пантелику нормального аналітика.
Неможлива трійка
Тарантіно йде на пенсію, тому всі неможливі та мерзенні цифри на кшталт сімок і вісімок уже не в моді. Але ми ще пограємось у це порівняння – точніше, не ми, а економічна теорія здорової людини.
Аби краще зрозуміти, що ж відбувається, треба розглянути одну з концепцій міжнародних фінансів, яка має назву «Неможлива трійця», або «Трилема міжнародних фінансів» (англ. impossible trinity). За цією концепцією, держава (найчастіше – центральний банк) не може одночасно досягти фіксованого обмінного курсу, незалежної грошової (монетарної) політики та вільного руху капіталу. Таким чином, є лише три комбінації організації фінансових відносин:
- Фіксований валютний курс + вільний рух капіталу.
- Фіксований валютний + незалежна монетарна політика.
- Вільний рух капіталу + незалежна монетарна політика.
Фіксований валютний курс рубля, як і вільний рух капіталу через кордон, може запевнити бізнеси продовжувати діяльність, зокрема зовнішньоекономічну, а це експортно-імпортні операції, перекази від трудових мігрантів, іноземні інвестиції, доходи дочірніх фірм і всі інші радощі глобального капіталізму. І, звісно, незалежна монетарна політика – це можливість впливати на інфляцію шляхом зміни облікової ставки.
Комбінацію фіксованого валютного курсу та вільного руху капіталу (1) ми можемо спостерігати в країнах ЄС, що відмовились від незалежної монетарної політики на користь однієї інституції – Європейського центрального банку. Економіки країн єврозони достатньо потужні, щоб протистояти ключовому недоліку такої конфігурації – спекулятивному впливу міжнародного капіталу.
росія, як і більшість країн, що є активними учасниками міжнародної економічної системи, зазвичай функціонує у третій конфігурації, а саме – забезпечення вільного руху капіталу та здійснення незалежної монетарної політики (3). За таких умов держава має відкритий для іноземних контрагентів фінансовий ринок, що дає змогу залучати міжнародний капітал. Учасниками валютного ринку країни є іноземні інвестори, національні суб’єкти, а також центральний банк, який за допомогою валютних інтервенцій (продаж або купівля іноземної валюти на ринку за рахунок золотовалютних резервів) може впливати на обмінний курс національної валюти.
А тепер, мої ватсони та шерлоки, ви ж точно помітили, що там не було пункту (2)? Молодці, ось вам прапорець ООН. І все ж – що ж таке та друга конфігурація і що до цього призвело?
24 лютого все змінилося, і народ вогню розпочав війну… Після того, як російський рубль розпочав вільне падіння через паніку на ринках та «військово-політичну нестабільність» (як це бачить російський бізнес із своїми зав’язаними очима), Мосбіржа призупинила торги, а потім заборонила здійснювати короткі продажі євро на фондовому та валютному ринках (тобто всі операції з євро). На тлі значного попиту на іноземну валюту, ЦБ рф установив комісію на придбання валюти для фізичних осіб на рівні 30%, а також зобов’язав продавати 80% від усього експортного виторгу. Тобто бізнес валюту в країну ввозить, а на вході його вже чекають гопники та рекетири із Центробанку. Такі заходи здійснювали, щоб знизити попит на валюту, а також акумулювати валюту в держави, аби мати можливість здійснювати імпорт життєво важливих товарів для державного сектору економіки, а також забезпечувати обслуговування боргових зобов’язань (так-так-так, саме те, що має прописати росії фаталіті у вигляді дефолту).
Після обвалу обмінного курсу та стрімкого зростання інфляції внаслідок ажіотажного попиту на імпортні високотехнологічні товари і товари широкого вжитку, ЦБ підвищує облікову ставку з 9,5% до 20%, що є безпрецедентним явищем. ЦБ росії одночасно потрібно і стимулювати ділову активність через призупинення діяльності багатьох ТНК, і стримувати інфляцію, що є протилежними процесами. Загадкова російська душа, вона така… Шокове підвищення облікової ставки призведе не лише до призупинення зростання цін, а й до уповільнення ділової активності внаслідок подорожчання кредитів для бізнесу. До речі, індекс ділової активності (PMI) вже обвалився (позначка нижче за показники піку пандемії).
Агресія рф проти українського народу розпочала процес повної ізоляції фінансового ринку росії від міжнародної фінансової системи. Рух капіталу через російський «кордон» майже повністю зупинено. Наші партнери та більшість ТНК згортають інвестиції в рф. На тлі всіх цих подій економіка росії набуває ознак комбінації фіксованого валютного курсу та незалежної монетарної політики (2). За таких умов росія може повністю контролювати валютний курс, але це лише відкладає інфляційний тиск, адже контроль курсу можливий лише до повного виснаження золотовалютних резервів. До речі, такої ж конфігурації фінансової системи дотримується Китай, який розвивається лише за рахунок значних припливів валютного виторгу, тобто за рахунок зростання золотовалютних резервів.
Дедалі частіше складається враження, що російське керівництво намагається утримати не економіку, а лише її зовнішній вигляд. Воно фарбує колос тоді, коли потрібно зміцнювати глиняні ноги. Як результат, обмінний курс рубля втратив своє сутнісне наповнення, яким воно було для пересічних громадян, а «залізна завіса» поступово опускається. В перспективі, що довше росіяни виїдатимуть «нафтогазову заначку», то гучніше впаде кремлівська шафа. Питання – на кого?
Саркастичний трек, чисто під настрій. Бувай, рубль! Земля скловатою!
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!