Перейти до основного вмісту

Майбутнє Європи вирішуватиметься в центрі континенту

Важко, темно, але на кону все

Центральна Європа вже зараз може суттєво посприяти розвитку статусу ЄС як геополітичної наддержави в майбутньому світовому порядку. Дебати щодо майбутнього континенту потребують нового підходу, у якому Центральна Європа не буде периферією.

Що свідчить про те, що в новій декаді доля європейської інтеграції та безпосередньо Європи вирішуватиметься саме тут, у Центральній Європі? Прем’єр Угорщини Віктор Орбан уже 2017 року наголошував, що жителі Центральної Європи дотепер вважали, що Європа є їхнім майбутнім, а вже зараз усвідомлюють, що це саме вони є майбутнім Європи. Власне такі висловлювання вказували на зміну настроїв у Європі.

Нове десятиліття в Європі розпочинається з великих викликів, пов’язаних з пандемією, та чимдалі вираженішим глобальним потеплінням. Європейський Союз розробив стратегії протидії, які можуть бути ефективніше зреалізовані спільно, ніж через кожну країну окремо. Але чи станеться подібне у випадку імміграції? Освічений мейнстрім на заході континенту говорить про основні права для біженців та дедалі ліберальніші права людини. Натомість Віктор Орбан говорить про сім’ю, націю та християнство.

Однак у Центральній Європі мене особливо цікавить її культурне розмаїття, індивідуальний та соціальний опір перед поділом світу на біле й чорне.

Після мирних революцій 1989 і 1990 років, які дали змогу розвиватися демократії та ринковій економіці в Центральній Європі і призвели до «кінця історії», про який неодноразово цитували, роздуми про культурний простір, відомий як Mitteleuropa, були зайвими. Здавалося, в Європі все ідеально або нарешті стане таким —це лише питання часу. І як виглядає цей баланс сьогодні?

Нове десятиліття для Центральної Європи починається не з найкращих обставин. Протягом трьох десятиліть не існувало ідеологічного поділу Європи. Політична, економічна та соціальна ситуації в Європі визначаються виключно західною частиною континенту. Одна з держав вийшла з Європейського Союзу, що ще більшою мірою зробило німецько-французьку вісь центром європейської політики. Держави Центральної Європи належать до різних союзів та інтеграційних проєктів, але в кожному з них вони виглядають периферією. Вони є цікавими партнерами для Росії, Китаю і США, але мають обмежений простір для маневру навіть у межах ЄС.

"

"

Саме тому майбутнє Європи буде вирішено найближчими роками в Центральній Європі. Найважливішим завданням Європейського Союзу, який прагне посилити свою геополітичну вагу, є ініціювання реформи, спрямованої на подолання поділу Схід-Захід та Північ-Південь, що визначає політику Центральної Європи. Зіткнувшись із цим викликом, Європа може спиратися на думки та досягнення таких центральноєвропейців, як Адам Міхнік і Іван Павло ІІ чи Вацлав Гавел та Вацлав Клаус, замість того щоб вступати в суперечку щодо «європейських цінностей». Чи допустимі в ЄС різні бачення держав-членів щодо обсягу державного суверенітету? Наскільки великими можуть бути відмінності? Та в який спосіб можна організувати демократію у країнах ЄС?

Європейському Союзу сьогодні як ніколи не вистачає конституції. Можливо, ця пропозиція дивує. Однак я вважаю, що саме центральноєвропейські мешканці повинні вимагати дебатів щодо конституції, а також висувати власні пропозиції з цього питання — на вже запланованій конференції про майбутнє Європи. У 2004 році центральноєвропейські держави — Литва, Угорщина та Словенія — першими ратифікували тодішній конституційний проєкт, який все ж не набув чинності. Сьогодні Центральна Європа може суттєво допомогти опрацювати ЄС свій статус геополітичної наддержави у майбутньому світовому порядку.

У дебатах про майбутнє Європи необхідний новий підхід, за якого Центральна Європа не буде периферією. Цього не можна досягти, обмежуючи правило одностайності. Зараз потрібні — виконуючи рішення щодо запозичення спільних кредитів та збільшення джерел фінансування для Європейської Комісії, що надходять безпосередньо від податків — конкретні дії, які зроблять Європу спроможною вирішити виклики майбутнього. Необхідна певна доза оптимізму: якщо країни Західних Балкан стануть новими членами ЄС, а Російська Федерація стане надійним геополітичним партнером, тоді справді буде шанс, що нове десятиліття буде дуже добрим саме для Центральної Європи.

Текст публікується одночасно зі щомісячником думки «Все, що є найважливішим» у рамках проєкту «Десятиліття Центральної Європи», реалізованого з Варшавською фондовою біржею.

Рубрика "Гринлайт" наполняется материалами внештатных авторов. Редакция может не разделять мнение автора.

В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!