Індія, Пакистан, Україна
Ймовірна війна між Індією та Пакистаном — порятунок для вчорашніх експертів із вірусології чи теології. Вони вже перекваліфікувалися. Для звичайного українця ця тема здається далекою. Ну воюють собі десь там. Нас же це не стосується, правда? Принаймні не напряму.
Однак не все так просто. Це на перший погляд нам справді байдуже. Як не крути, обидві сторони конфлікту так чи інакше підгодовують Росію. Індія купує її нафту, Пакистан постачав нам снаряди, але водночас дружить із Кремлем. Можна вболівати за кого завгодно, не відчуваючи докорів сумління. Втім, є нюанс, і доволі великий.
Світ навколо нас цілком бадьоро ділиться на блоки, і вибір сторони — це не лише про Індію з Пакистаном. Пакистан уже обрав Китай. Той, своєю чергою, тримається обома руками за Росію. Нас, українців, ніхто не питав. Але ми все одно опинилися на цій геополітичній шахівниці, тож доведеться визначатися.
Подивіться на ситуацію ширше. Індія — регіональний ворог Китаю. Тож я б не радив поспішно вболівати за Пакистан лише через те, що він продавав нам снаряди. Продаж — це бізнес. А обирати сторону на порозі великої кризи треба за іншими критеріями. Мене, наприклад, цікавить не так купівля Індією російських енергоносіїв, як її економічний потенціал.
Мати такого «ворога нашого ворога» — якщо не друга, то принаймні партнера — це важливо. І я радий, що Україна не встигла з ворогом Китаю посваритися. Наш посол, Олександр Поліщук, іще 2024 року пропонував Індії роль модератора у відносинах між Україною та Росією. Це пройшло повз увагу топових ЗМІ, але сам факт свідчить, що ми намагаємося будувати мости.
Звісно, поки що Росія не зацікавлена в мирі, це лише слова. Проте демонструвати своє ставлення до інших країн треба не лише тоді, коли вони прямо про це просять. Індія — це не просто далека країна з фільмів Боллівуду. Це економічний гігант, який уже налаштований проти друга нашого ворога. Гріх цим не скористатися.
Індійська економіка — одна з тих, що найшвидше зростає у світі, і її потенціал може стати для нас важливим тилом. За даними МВФ, у 2025–2026 фінансовому році ВВП Індії збільшиться на 6,2%, що робить її однією з найдинамічніших економік серед великих країн. За прогнозами ООН, 2025 року приріст становитиме 6,6%, а 2026-го — 6,8%.
Зазвичай мене не цікавлять показники ВВП, та тут вони підкріплені чимось значущим. У 2023–2024 фінансовому році ВВП Індії підвищився на 8,2% завдяки буму в промисловому секторі. Той продемонстрував зростання на 9,9%. Коли ми сподіваємось на допомогу США та Європи, хто посміє відвертатись від таких показників деінде? Як на мене, це важливіше за черговий вереск Орбана. Особливо коли динаміка розвитку нашої промисловості легко коригується парою шахедів.
Промисловість Індії — це окрема гордість. 57 великих заводів із виробництва добрив (на цих самих підприємствах можна виготовляти вибухівку). Це третій виробник хімікатів в Азії. 2016 року в цій сфері працювало 17,33 млн індійців. Якщо вірити відкритим даним, це 4% робочої сили.
Металургія обійшла японську, ставши 2019 року другим найбільшим виробником сталі у світі. 2,5 млн осіб працює над цим. Наступним пунктом я хотів би навести електроніку, але там не знайшов даних, які настільки б вражали. Утім, є державні програми, що стимулюють розвиток у цьому напрямі. Бо ми ж не будемо вічно тягати запчастини для дронів із Китаю. Рано чи пізно друг Росії нам відмовить.
Ця економічна міць не лише про показники. Перед вами потенціал, який може стати для України міцним економічним тилом. Наше господарство страждає від війни, і ми не можемо зберегти все самотужки, скільки б у нас не було солдатів чи ППО. Нам потрібен партнер, який здатен підтримати нас економічно.
Індія вже ворогує з Китаєм, який підтримує нашого ворога в особі Росії. Як на мене, це рідкісна геополітична удача, яку ми просто не маємо права проґавити. І будьмо відверті. Я не чекаю, що Індія раптом полюбить Україну і почне називати вулиці іменами наших героїв. Мені це і не потрібно. Думаю, в них своїх героїв вистачить.
Вона не просила нас обирати її сторону, але Китай із Росією зробили цей вибір за нас. Тепер головне — не зіпсувати ситуацію. Не треба бути генієм дипломатії, щоб просто не дратувати Індію. Досить підтримувати нормальні відносини, чекати слушного моменту і бути готовими скористатися ним. Я вірю, що такий момент настане. І для цього нам не потрібні подвиги — лише тверезий розрахунок і трохи терпіння.
Цей текст навряд чи дійде до високих кабінетів, хоча дуже хотілося б. Утім, поки світ обирає собі сторону барикад, Росія та Китай самі підштовхнули до нас тих, кого не варто ігнорувати. І, здається, нинішній посол України це там чудово розуміє.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!