Банківська таємниця. Порятунок
Повернення у реальність виявилося досить жорстким. Мої співбесідники трохи посміхалися.
«Ти взагалі знаєш, у якій країні живеш? Це ж дуже впливові люди, рейдери, найбільші з місцевих гангстерів. Так, гроші для них не дуже великі, але вас таких має бути багато, і для чогось ваші гроші їм знадобилися».
Подати на них до суду? «За оці гроші? Ти уявляєш їхній рівень? У них є власні судді, власні прокурори, цілі власні суди та найкращі з українських адвокатів. Оцих копійок тобі не вистачить на місяць судової тяганини — повір, вона аж ніяк не триватиме лише місяць».
Інші люди, вже знайомі з банківською справою, неофіційно додали ще деталей, які зовсім не втішили. Тобі, хлопче, не пощастило. Ти потрапив під збіг кількох факторів.
По-перше, у менеджерки, голови її відділення та їхнього керівництва є квартальний і річний плани щодо депозитів та інших вкладів. Якщо ти їх знімеш, план може бути не виконано — частково або навіть повністю. Тоді їхні квартальні та річні бонуси можуть скоротитися.
Але це найменша із твоїх проблем. Ти вважав, що тримаєш гроші в банку? Наївна людина. Сам взагалі знаєш, звідки беруться найкращі на банківському ринку відсотки за депозитами? «ПриватБанк», попри всю свою рекламу — зауваж, переважно на телеканалах Коломойського на кшталт «1+1», — це взагалі не банк.
Це просто сховище грошей групи «Приват». Простими словами — кишеня Коломойського. У кращому разі задня.
Саме із цієї задньої кишені (і саме за рахунок таких, як ти) й фінансують загалом збиткові телеканали. Виробляють рекламу, що тебе дурить, а ще виступають різні гумористи-танцюристи на «1+1».
Вигідні відсотки за кредитами та депозитами з’являються за рахунок нових вкладників — як фізичних осіб, так і компаній. До речі, серед них також є великі державні підприємства, що само по собі мало б викликати питання. Але повір, ці питання з категорії тих, які краще ніколи не ставити.
Тобто вся схема вже зараз має ознаки фінансової піраміди. Але це знову питання, яке я б тобі не радив промовляти вголос.
Щодо їхніх іграшок — таких, як модерні IT-системи — то це лише прикриття, щоб схема виглядала більш-менш респектабельною. Ти тримав свої гроші у задній кишені Коломойського. Наскільки це розумно, як ти вважаєш?
Увесь бенкет із «ПриватБанком» і досі триває за рахунок таких, гм… не зовсім розумних людей, як ти. А ще ФОПів та якихось там нафтогазів чи комунальних підприємств, які з якихось невідомих причин тримають свої рахунки у комерційному банку.
Але.
На додачу до цього час від часу в банку починається велике, багатомільйонне виведення грошей на підприємства групи «Приват» та інші компанії Коломойського, про які мало що відомо.
Це може тривати тижнями і на цей період із самого верху приходять неофіційні вказівки: притримати операції всілякої дрібноти на кшталт мене чи вас. Транзакції людей, що не мають впливової підтримки. Ось це і може бути головною твоєю проблемою, звідси все починається.
Незрозуміло, скільки вся схема ще може протриматись. Беручи до уваги не тільки вигідні відсотки, а ще й ці виведення – банк узагалі має бути збитковим. Чи це саме те, що відбувається зараз? Ні.
Уявімо, що ти не ставив цього питання, а я нічого не чув. За збігом обставин нещодавно чиїсь депутати допомогли ухвалити зручний для когось закон про банківську таємницю. Отже, назви це все не обманом та махінаціями, а саме банківською таємницею. Охоплений смутком, я спробував знайти в Інтернеті, звідки такий жах узагалі узявся в Україні. Чому його ніхто не помічає?
Виявилося, що історія дніпровського підприємця та групи «Приват» відома багатьом — але тільки тим, хто цікавиться ще чимось, крім телевізора. У незалежній пресі було висунуто багато припущень щодо того, як Ігор Валерійович став тим, чим він є зараз.
Але достеменно невідомо, чому саме він настільки прогнив, що почав активно розповсюджувати цю їдку гниль на все, чого тільки торкається. Найбільш переконливе припущення — таким його та спільників зробила вседозволеність.
Саме безкарність абсолютно шкідлива. Людину робить людиною не тільки його розум, а ще й мораль та етика. Не тільки рівень можливостей, а й рівень їх обмежень.
Якщо ти все можеш, як Коломойський (купувати або просто красти великі компанії та величезні заводи, керувати великою політикою, як ми недавно побачили, ставити своїх президентів), і цю потужність ніщо не стримує, жодна там внутрішня етика та мораль — тебе починає роз’їдати ця іржа.
А коли процес розкладу особистості закінчується, ти вже перетворюєшся на щось абсолютно інше. Будучи очільником цілої області, можеш нахабно заявляти, що маєш три громадянства — українське та ще два іноземних. Можеш запросто стверджувати, що дефолт корисний для економіки України.
Ще можеш публічно розмірковувати над тим, як продати Україну за 100 мільярдів доларів. Список тут можна продовжувати довго. Ніхто ж не покарає, правильно?
Тому тебе абсолютно не хвилює, скільки людей будуть жити у злиднях або помруть через колапс медичної системи під час дефолту. Тобі не цікаво, скільки українців розчавили російські танки чи розчавлять у проданій державі.
Саме тому з Коломойським не можна мати справ. Як і з будь-ким, хто причетний до групи «Приват», хоч раз потиснув руку її представникам, узяв у неї хоч одну гривню чи долар. Ні-ко-ли. Тут не виконують договорів, не дотримуються умов будь-яких контрактів.
Дивлячись на тебе, ці люди лише розмірковують над деталями майбутніх рейдерських схем. Бо цей шлях простіший. Швидший за чесну співпрацю.
Зверніть увагу, зовні ці люди не є якимось монстрами. Для них цілком можливо існувати у нормальному суспільстві — передусім через їхню здатність прикидатися чесними та надійними партнерами. Але іржа, якою вони вже вражені, рано чи пізно показує себе.
Той, хто доторкнувся до вседозволеності, вже ніколи про це не забуде.
Примітка редактора. Як колись добрий собака, що вперше скуштував людське м’ясо.
Цікаво, що імена, про які йдеться, широко відомі. Коломойський, Боголюбов, Дубілет. Гороховський, Новіков, Яценко. Гур’єва чи Шмальченко. Ткаченко, Мієнко та Савченко. Гніненко, Черток, Суркіс, Дубінський, Бужанський, Палиця та Олійник. Зеленський? Так, а ще Шефір, Яковлєв, Баканов й Арахамія.
Це лише найвідоміші діячі, але насправді весь список значно довший.
Наприкінці того смутного року мої телефонні розмови з банком були сповнені відчаю. «Залишіть собі відсотки, поверніть хоча б гроші!», — волав я. На що, зрозуміло, отримував стандартну відповідь. Знову система не працює. Приходьте завтра, сервер завис.
Та ж рано чи пізно все закінчується — і гарне, і погане. Як не дивно, ця історія все ж отримала свій хепі-енд. Період якихось, гм... невідомих маніпуляцій закінчився, хтось розігнув пальчик і відпустив мій рахунок.
Раптом на черговий телефонний дзвінок я отримав позитивну відповідь. А наступного тижня вже пішов забирати власні гроші.
Візит пройшов у цілковитій тиші. З менеджеркою ми майже не розмовляли, і вона не дивилася мені у вічі. «Підпишіть тут, кошти отримаєте у касі». На все добре, шановний, обов’язково користуйтесь нашими послугами.
Як сказали друзі, я ще легко відбувся — вийшов із цієї історії з трохи зіпсованими нервами, але загалом без великих утрат. Навіть одержав назад свої гроші. Хоч мій всесвіт і перевернувся, а віра в людей серйозно похитнулася, загалом це дрібниці. Буває й гірше. До того ж я ще й отримав певний корисний життєвий досвід.
Неофіційно мені перелічили цікаві здогадки та припущення щодо того, що спричинило мої проблеми. Проте справжні причини того, чому мене три місяці обманювали менеджери найбільшого банку України, так і залишилися невідомими.
Це і є справжня, у розумінні Коломойського, банківська таємниця.
В самурая немає мети, є лише шлях.
Ваш донат – наша катана. Кнопки нижче!