Перейти до основного вмісту

It's just a shot away. Раз, два, три

Іноземцю, де твої припаси?
"

Примітка редакції. Знахідка Мелісси Бродскі не залишила байдужим нашого автора. У чому Захід має вчитись у нас, а чому — вчити нас?

Нещодавно Дорога редакція переклала текст Мелісси Бродскі про підготовку західними урядовцями своїх громадян до ймовірної кризи. Оригінал я вважаю якісно виконаною роботою і майже знаковим текстом. Та сьогодні не про це.

Пані Бродскі зробила те, чого зазвичай не робить ніхто: прочитала підряд поради урядів Британії, Німеччини, Швеції, Франції, Нідерландів, Канади й Австралії щодо запасів удома. Склала їх докупи, стривожилась і поставила цілком чесне запитання.

Мовляв, а чи не знають посадовці чогось, чого не знаємо ми?

Без паніки (ну чесно)

Вона не панікує. Навіщо панікувати, коли живеш у Флориді, купуєш собі якусь квасолю, готуєшся хіба до ураганів і просиш інших покупців зайвий раз не спустошувати полиці. Її текст розумний і доброзичливий. Ця людина має розумну голову, але їй бракує досвіду.

Читати цей текст в Україні після січня 2026 року — приблизно те саме, що слухати інструктаж із плавання, вже стоячи по шию у воді. Усе правильно, претензій не маю. Просто ми вже знаємо, чим насправді закінчується кожен абзац тексту пані Мелісси.

Почнемо з її головної підозри. Мовляв, політичні еліти ведуть кампанії із загальної готовності населення, і це завуальоване попередження від тих, хто бачив секретні папки. Автор чесно визнає, що доказів знайти не вдалося. А я додам: вони й не потрібні.

Данська військова розвідка ще в лютому 2025 року публічно розписала графік. Якщо бої в Україні припиняться, а НАТО не переозброїться, Росія зможе почати локальну, регіональну чи одразу повномасштабну континентальну війну.

Строки залежать від масштабів. Війну Росія потягне навіть у нинішньому стані: на нас вона змушена витрачати багато ресурсів, і за їх нестачі давно б зупинилась. Тож ресурси є. А коли розвідка друкує попередження вже у відкритому звіті, шукати таємний сенс у пораді купити батарейки… Чесно, як зайва деталь.

А тепер про те, як поводиться уряд, який справді тримає в руках страшну розвідку. Тут Україна має унікальний і дуже дорогий досвід.

У серпні 2022 року Володимир Зеленський пояснив The Washington Post, чому не попередив українців про вторгнення: країна втрачала б до 7 мільярдів доларів на місяць ще з жовтня 2021-го, а росіяни взагалі б узяли її за три дні.

Письменниця Катерина Бабкіна назвала відсутність попередження цивільних злочином. Захисники президента відповідали, що він залишився в Києві, і суперечка досі не закрита. Але вона вже дала Заходу безкоштовний висновок: говорити вголос дешевше, ніж мовчати.

Завдяки цьому небажанню керівництва сказати правду (і байдуже, чи хотіло населення її чути) ми швидше отримали від агресора Бучу, Маріуполь та інші воєнні злочини. Країна не була готова. Люди, які за кілька тижнів мали опинитися всередині найбільшої та найдовшої війни за останні 100 років, взагалі не мали цього розуміння.

Так, злочини скоїли росіяни. Питання, навіщо ми настільки боялися підготувати власне населення, щоб хоча б ускладнити агресору завдання. Мабуть, 6-7 мільярдів доларів були важливіші.

Ну то вітаю нашу політичну еліту, зараз у неї з економікою явно все гаразд. Чи ні?

Уряд, який знає про близькість війни, боїться паніки, втечі капіталу й людей. Тому він радить не хвилюватися, хоча сам відверто боїться. І те, що у британців почалася відкрита кампанія з інструкціями, брошурами і соціальною рекламою — це те, що я прагнув би бачити у нас перед вторгненням.

А щось із цього ми не робили. Що саме?

Чи спричиняють такі кампанії паніку? Бродскі пише, що не уявляє масштабу явища. Що ж, для Британії відповідь є. Після старту Be Ready в Ocado закінчилися вода, батарейки і квасоля. Продажі консервів в Iceland за вихідні зросли на 40%. Радіоприймачів у Robert Dyas розібрали на 160% більше (порівняно з попереднім тижнем). При цьому Iceland заявляє, що запаси в нормі.

Паніка, виявляється, виглядає як черга за радіо. Тож це ще не найгірша форма національної істерії.

Що не так зі списком Бродскі

Особисто я бачу адекватний текст, який критикую лише через дефіцит реального досвіду в автора. Наприклад, чи не головний аргумент Бродскі: ми ж готуємося до ураганів, чому з війною має бути інакше? Досвід, досвід. Він відсутній.

Ураган не буде працювати по планових цілях у твоєму тилу. Ураган не влаштує тобі позиційну війну. Ураган ти один раз пережив і все, він пішов далі. Проти урагану не треба витримати перші 72 години конфлікту, бо стільки часу він і не займе.

А на початку війни перші 72 години вирішують майже все. Кому, як не нам, це знати. Британський уряд бере за основу ті самі 72 години, показуючи їх як строк, необхідний рятувальникам, щоб дістатися до жертв інциденту. Вибачте, я все ж бачу тут підготовку до війни.

Візьміть за приклад Маріуполь. Місто залишилося без води, тепла та електроенергії 2 березня 2022 року. Облога тривала близько 85 діб. Це, відповідно, 2040 годин. Чи має сенс ваш запас батарейок на 72 години, коли протриматись треба у 28 разів довше?

Натомість армії перших 72 годин вистачить для того, щоб змусити ворога з більшою кількістю особового складу загрузнути в боях на території міста. Там, де чисельна перевага не має жодного значення.

Сарочко, а чому вони про таке говорять?

Можна заперечити, що Маріуполь — це вже крайність. Гаразд, я підіграю. Тоді згадаємо удар по Києву в ніч на 9 січня 2026 року. Нагадаю, близько 6 тисяч київських багатоповерхівок (половина житлового фонду!) залишилася без тепла. Голова КМДА закликав людей за можливості виїхати. До 20 січня, за його словами, місто покинули приблизно 600 тисяч із 3,6 мільйона мешканців.

А тепер відкрийте список потреб із першоджерела: вода, консерви, ліки, ліхтарик, повербанк, готівка, документи. Це дійсно чудовий перелік для Флориди, де живе пані Бродскі, тож у ньому немає грілок й автономного опалення. Але не все вирішує географія.

Ще у списку людини, яка зовсім не бачила війну, немає укриття. Немає плану Б для жителів багатоповерхівок, де на п'ятий рік повномасштабного етапу війни не додумались заживити каналізацію і водогін як окрему від будинку лінію. Немає варіанту, де в магазині закупатись треба до моменту гострої потреби, бо магазин вночі можуть розбомбити.

Ось чому, блін, готуватись треба не до ураганів.

Є ще один наочний показник того, що список не повноцінний. Уважно подивіться на рекомендації щодо запасів води. Британський уряд говорить про добову норму по три літри на людину на добу. Слід зазначити, що пані Бродскі збільшує запас до галону, а це 3,8 літра.

Що ж не так, спитаєте ви? У квітні 2026-го українцям радили мати базовий запас води по 10-15 літрів на добу. Ні, ми не п'ємо більше води, ніж британці. Але у нас уже знають, що вода потрібна і для особистої гігієни, і для умовного унітазу при вимкненнях води.

Гуртом і батька легше бити

Мої претензії нагадують буркотіння старого діда, якому все не так. Але ні. Я підводжу вас до тієї думки, яка навідає і західних чиновників після того, як їхні рекомендації будуть застосовані на практиці. Навіщо придумувати велосипед, якщо простіше взяти на озброєння український досвід?

Катаклізми, на випадок яких пишуться мотиваційні брошури а-ля «Будь готовим, ще не знаємо, до чого — але будь» важко пережити одинаку. Це питання організації колективних дій. Що ж, тут Україна була змушена стати першопрохідником.

Станом на січень 2026 року у нашій державі налічувалося вже 13 530 пунктів допомоги (або «незламності», але це брендова історія, таке не люблю). Із них 10 658 працювали постійно, за перші два тижні січня ними скористалися майже 119 тисяч людей.

Дивно, Ірландія заворушилась.

У грудні 2022 року Нацбанк і 14 банків створили мережу Power Banking. Це відділення з резервним живленням, запасними каналами зв’язку й посиленою інкасацією. Конкуренти домовилися координуватися, бо інакше країна зупинилася б. Згодом мережа виросла до понад 2400 відділень.

Тепер до практики. Цей досвід уже було застосовано в одній західній державі. Коли у січні 2026 року частина Берліна четвертий день сиділа без світла через диверсію, саме українські біженці облаштували для місцевих свій пункт допомоги. Скажіть, про що це свідчить?

Було б приємно закінчити на цій ноті й піти повчати Європу. Але в цій історії є частина, де вчитися маємо самі. «Гуртом», тобто всі разом враховують власні помилки. Ми також.

Британці запускають трирічну кампанію в мирний час. Залучають понад 500 організацій. Починають із дослідження, за яким лише 13% мешканців вважають свої родини добре підготовленими (і не бояться показати результат).

Нідерланди розіслали брошури понад восьми мільйонам домогосподарств. Мовчу про Швецію, яка ще у 2024 році поширила оновлену брошуру «Якщо настане криза або війна».

Наше МВС у січні 2026 року радило запас на 3-5 діб. Кулеба у квітні говорить про літри води. Держпродспоживслужба у вересні називає строк у 7-12 днів. Разом усе це виглядає слушно. Але ці дані розкидано по відомствах і новинних стрічках.

Єдиного державного документа рівня шведської брошури, який би лежав у кожній поштовій скриньці, мені знайти не вдалося. Вибачте, але для країни на п’ятому році великої війни це дивна прогалина. Європейці роблять нудну роботу наперед, ми досі робимо її по ходу удару. Або не робимо взагалі.

Для західних країн буде актуальною та порада, яку досі не засвоїла велика кількість українців. Війна завжди десь поряд. Вона набагато ближча, ніж може здатись. Якщо ви чогось не знаєте — ще не факт, що ситуація настільки неповна.

Як колись вдало заспівали The Rolling Stones — війна, дітки, на відстані одного пострілу.

It's just a shot away.