Наш француз «Хан»
Примітка редакції. У світі немов є дві Франції. Одна хоче поговорити з Росією вустами президента, інша воює на Харківщині. Ми за другу.
Французький доброволець «Хан» воює за Україну із січня 2023 року. Нині він командує спеціальною розвідувальною групою, що працює на найгарячіших ділянках фронту.
За його плечима — Харківщина, Донеччина, Запорізький напрямок, де він здобув досвід роботи як у штурмових операціях, так і в групах вогневої підтримки. Саме цей шлях сформував його погляд на війну — прямий, без ілюзій і абстракцій.
Боєць не приховує: на початку його шлях до України був продиктований професійною цікавістю. Як військовий, він хотів здобути практичний бойовий досвід.
«У Франції поширена думка, що російські війська є сильним і серйозним противником. Спочатку мною керувала цікавість — я хотів побачити все на власні очі, піти в бій, та на практиці зрозуміти, чого вони насправді варті», — пояснює «Хан».
Утім, те, що спершу було професійним викликом, згодом стало глибоко особистим мотивом.
«Я втрачав друзів у боях в Україні й бачив, як росіяни поводяться так, ніби не існує жодних меж — ґвалтують, нападають на цивільних, чинять злочини, зневажаючи людське життя. Ніби вони варвари. Це дикість, якій не місце в сучасному світі», — констатує доброволець.
Бойовий шлях «Хана» — це мапа найважчих фронтів цієї війни. Із січня 2023 року він устиг пройти крізь найзапекліші напрямки.
«Мої перші бойові завдання були на Харківщині. Згодом були бої за Бахмут і участь у боях за Кліщіївку. Я також долучився до контрнаступу в Запорізькій області. А тепер знову повернувся на Харківщину», — згадує француз.
Французький боєць упевнено працює із широким спектром озброєння. Він опанував як радянські зразки стрілецької зброї, зокрема АК-74, так і платформи країн НАТО. Наприклад, М4. В Україні ж його основною зброєю став CZ Bren 2.
«Це чеська гвинтівка з коротким стволом, яка добре підходить для нашої місцевості на Харківщині, — ділиться враженнями "Хан". — Тут багато лісів і лісосмуг, тому компактна зброя краще відповідає нашим завданням. Більш короткий ствол спрощує рух і дає можливість діяти тихіше. А з довгим стволом у густому лісі постійно чіпляєшся за гілки й видаєш себе зайвим шумом».
Звісно, стрілецька зброя — далеко не все, із чим працював «Хан».
«У Бахмуті застосовував автоматичний гранатомет Mk 19, забезпечуючи ближню вогневу підтримку. Ми були майже впритул до росіян, і бої були надзвичайно жорстокими. Вони тиснули на наші позиції, а наші штурмові групи водночас ішли вперед. Mk 19 працював щодня — іноді ми витрачали до шести ящиків боєприпасів за одну дванадцятигодинну зміну», — згадує доброволець.
Бої на Запорізькому напрямку також глибоко закарбувалися в його пам’яті. «Хан» називає їх одними з найважчих і найжорсткіших у своєму досвіді.
«Це була та війна, де по п’ятдесят людей із кожного боку штурмували одну лісосмугу. Артилерія безперервно накривала позиції, а бої часто переходили в прямий контакт, — каже француз. — Нам пощастило, що тоді було не так багато дронів та FPV. Проти нас діяли як добре підготовлені, так і слабкі ворожі підрозділи. Але українські бійці трималися дуже сильно».
Командуючи інтернаціональним підрозділом, «Хан» щоразу переконується: без тісної взаємодії з українськими побратимами жодна операція не має шансів на успіх. Комунікація, взаємна довіра й підтримка на фронті вирішують усе.
На момент розмови його група працює разом із 92-ю Окремою штурмовою бригадою Сухопутних військ Збройних Сил України.
«З ними справді приємно працювати. Навіть коли ми безпосередньо перебуваємо на позиціях, вони забезпечують нас потужною підтримкою артилерії та дронів. Вони дають нам усе необхідне, завдяки чому можемо ефективно виконувати бойові завдання», — чітко відповідає боєць.
Провівши роки в самому пеклі російсько-української війни, наш француз переконаний: без людей, готових воювати, перемоги не буде. Але він наголошує: шлях добровольця — це точно не про романтику. Це рішення, яке має ціну.
«Ти маєш бути абсолютно впевненим, що хочеш приїхати й воювати, адже це зовсім не просто. Таке рішення стосується не лише тебе — воно може поставити під загрозу твоїх друзів і побратимів. Тому приходити треба з чесними намірами: перед собою, перед підрозділом і перед родиною», — резюмує «Хан». Мабуть, краще і не скажеш.
Дізнатися більше про те, як живуть та воюють Легіонери Вільного Світу, а також приєднатися до хоробрих, можна на офіційному сайті.