Скільки коштує служити
Гроші не стріляють, але без них не воюється. Тож, коли в нас починають говорити про службу високим голосом і чистими словами, я щоразу чекаю на один чесний абзац. Про гаманець солдата.
Бо всі ми любимо казати, що в армії насправді найважча робота у світі. Тоді виходить, що патріотизм — це не професія. Власне, як і самопожертва не є валютою. Ви можете воювати, а платіжки для вашої родини ніхто не скасовував.
Людина може не народитися героєм. Не бути пафосним патріотом, і все ж залишатися порядним громадянином. Держава вимагає від неї рішень воєнного часу. Відповідно, ця держава зобов’язана все порахувати й заплатити.
Мені не потрібно доводити, що ми тут за Україну. Це надто очевидно. Та, бачу, не для всіх. І чим вища посада у цивільних паничів, тим відсоток розуміння менший. Саме тому доводиться проговорювати те, що комусь навіть соромно вимовляти на четвертий рік повномасштабної війни.
Солдат має отримувати стільки, щоб не крутити кожну копійку, питаючи себе щовечора: а чи правильно він учинив, що пішов до війська? Якщо у людини в голові калькулятор економії, на службі її буде відволікати цей сумнів. Ціна її помилки може виявитись більшою за цю економію.
У нас люблять удавати, що фінанси — це чисто технічне питання. Але ні. Це питання довіри. Востаннє грошове забезпечення військових переглядали ще у 2023-му. Якраз вигадали зручний фокус із «преміями».
На календарі вже 2025 рік. Інфляція зробила свою чорну роботу. Та сама купюра у ваших руках фактично залишилася незмінною, але в еквіваленті стала дещо тоншою. Держава вміє рахувати рупори, так. Але зовсім не вміє рахувати людей.
Я вже знаю, що почую у відповідь. «У нас криза». Це скаже депутат, якому дуже хочеться збільшити податки, але не підвищити грошове забезпечення солдата. Міністр, якому дуже потрібні гроші на забавки зі штучним інтелектом. І так далі.
То для чого ви податки підвищувати зібрались? Армія і так не відчуває вашої турботи, шановне панство у високих кабінетах. Виходить, підвищувати ви їх плануєте хіба для власних потреб та інтересів.
Скажу так. Під час повені ніхто не торгується з рятувальником за надбавку. Під час пожежі ніхто не пояснює вогнеборцю, що його «високі мотиви» повинні компенсувати низьку зарплату. В операційній ніхто не шепоче хірургу, що «зараз не на часі» оплачувати його роботу, і взагалі він не економить одноразові рукавички.
Якщо країна хоче вижити, вона перестає економити на тих, хто дає їй шанс вижити. Бо сьогодні черговий корч виїжджає на нічну дорогу, і хтось у ньому думає: скільки він отримає за цю ніч, якщо виживе? Не скажу суму, скажу фактичний еквівалент. Рівно стільки, щоб думати про це завтра та післязавтра.
Справедливість починається не з плакатів. І досить говорити про якісь премії, коли вас питають про базову ставку. Ще в цивільному житті вас привчають, що премія — це така собі милість від начальства. Розумію, тотальна більшість людей при владі в армії не служила. І саме їх кострубате уявлення про військову службу зараз дається взнаки.
У моїй позиції є дуже багато переваг. Коли гроші приходять вчасно і у потрібному обсязі, дисципліна працює. Коли гроші перетворюються на «Ну подивимось» — дисципліна перетворюється на «Якось буде».
Окрема розмова про тих, хто вже віддав здоров’я. Та сама категорія, що для служби в ТЦК і тилових частинах. Де їм брати гроші? Міфічну премію чекати? У них має бути нормальна ставка.
Людина, яка пройшла через поранення і втратила доплати, не повинна вчитися бідності як другій професії. З її боку це була не благодійність на адресу держави. Тож і від адресата вимагається дещо більше.
Армія не вся сидить в окопі. Це уявлення на рівні російських дешевих серіалів про Другу світову війну, де на масовку не вистачало грошей. Ось давайте на прикладі тилових міст.
Там не йдуть вуличні бої, зате щоночі літають російські дрони та ракети. Чи контактує місцеве населення з армією, чи залежить від неї? Так. Бо є ППО, наприклад. Як працює ППОшник? У нього певне бойове розпорядження, на підставі якого й виплачуються додаткові кошти. І зараз буде незручне питання.
А ті люди, що везуть йому БК — вони премію теж отримають? Підкажу: ні. Бо на них ця БРка не поширюється. Та і не повинна поширюватись.
По-хорошому, вони мають отримувати нормальне грошове забезпечення. Всі розмови про те, як попасти на премію, пов’язані лише з тим, що стандартної двадцятки вже давно ні на що не вистачає.
Не буду пояснювати, як класно працюватиме ППО, якому ніхто нічого не привозить. Краще запитаю, чи цього хоче населення. Хоча щось мені підказує, що ні.
Солдат не може бути «витратою бюджету» хоча б тому, що він — причина існування цього бюджету. Ми не можемо чесно забезпечити базову ставку й прозорі надбавки тим, хто нас захищає. Пора чесно слід визнати — на четвертий рік повномасштабки ми досі не є воєнною економікою. Ми лише граємось у неї.
Тож дуже смішно чути від народних депутатів, що всі мають виконувати їх забаганки, бо це ж війна. Так і хочеться додати: «Авжеж, це війна, шановні. Та сама, яку ви настільки старанно ігноруєте. Зате не забуваєте щоразу на неї вказати як на причину своїх нових забаганок. Бо щось до армії ваші перемоги не сильно доходять».
Відео просто так додаю, жодних натяків.
